У ХVІІ столітті власником цих земель був львівський бургомістр Ян Аттельмаєр, який у 1641 році взяв в оренду міські лани. Тут він розселив селян-орендарів і заснував пасіку. На початку ХІХ ст. на цій території був маєток адвоката Франциска Венґлінського. Саме за часів Венґлінського місцевість отримала назву Погулянка або ж «лісок Венґлінського». У 1821 році Погулянку придбав ресторатор Йоган Дістль і висадив тут парк. У середині XIX століття ці землі перейшли у власність Яна Кляйна, який заклав тут броварню. Тодішня Погулянка приваблювала містян відпочинком на природі з відвідуванням ресторанів, морозивом та пивом Кляйна, яке вважали найкращим у Львові; в ті часи місцевість стали називати «Львівською Швейцарією».
Міський парк «Погулянка» створено у 1940 році. Тоді почалися роботи з розчистки і впорядкування території паркового масиву, з’явилися водойми уздовж головної алеї. У 1948 році на місці давньої броварні та ресторації Яна Кляйна було зведено завод «Укрвино». До сьогодні на одній з будівель заводу збереглась авторська робота Кічули і Шеремета 1979 року, панно з особливою технікою виконання, не подібне на жодну іншу мозаїку Львова.
Численні джерела і струмки Погулянки та Винниківського лісу живлять потік Пасіка. Саме на ньому у першій половині ХХ ст. і були споруджені ставки. Зливаючись з потоком Сорока (у наші дні – в підземному колекторі), Пасіка дає початок річці Полтві. Сучасного вигляду каскад ставків набув у 1989 році, коли його береги були обмуровані кам’яною кладкою.
Парк створено на базі природного грабово-букового лісу, північно-східна межа поширення буку в Європі проходить через Погулянку. Композиційною віссю лісопарку є центральна алея, що проходить вздовж ставків. Схилами навколишніх пагорбів прокладено прогулянкові маршрути, вписані у рельєф. У глибині парку розташовується колишній костел монастиря вірменських бенедиктинок, а нині церква Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ. В межах лісопарку до наших днів залишились два хутори. Однією з визначних споруд, що межують з парком, є Центр творчості дітей та юнацтва Галичини – колишній Палац піонерів, збудований у 1984 році. Він розташований на березі ще одного ставка, який використовують для тренування байдарочники, каноїсти та інші юні спортсмени. По берегах ставка ростуть китайські метасеквої.
В лісопарку можна побачити чимало цінних вікових дерев таких видів: граб звичайний, бук лісовий, в’яз шорсткий та дуб черешчатий. Вік деяких екземплярів сягає 150-200 років. Зростають вільхи, гіркокаштани, ясени, катальпи, ялини, модрини, верби. З цінних декоративних різновидів вирізняються вільха ‘Laciniata’ (різновид із розсіченим листям) та вікові клени сріблясті ‘Aurea’, салатово-жовте листя яких особливо привертає увагу навесні та на початку літа.
З кущів вирізняються різноманітні види та сорти деренів. Їхні різнокольорові молоді пагони створюють особливий яскравий акцент у холодний період року. В лісопарку також зростають бузки, форзиції, спіреї, садові жасмини. Привертають увагу нещодавно висаджені рожевоквіткова верба ‘Mount Aso’ та масив із гортензії волотистої.
У Погулянці зростає чимало цінних та рідкісних трав’янистих рослин: печіночниця благородна, анемона жовтецева, барвінок малий, купена лікарська, герань темно-коричнева, хвощ зимовий.
З їстівних та лікарських рослин слід відзначити цибулю ведмежу (черемшу), жовтяницю черговолисту. У частині парку, прилеглій до ліцею Героів Крут, можна спостерігати цілий масив рідкісної лікарської рослини – Петрів хрест лускатий. На березі одного з озер сформований великій масив ірису криваво-червоного, який має особливо привабливий вигляд під час цвітіння наприкінці весни.
Джерела, потічки і ставки посеред природного букового лісу є улюбленим місцем для прогулянок тих львів’ян і гостей міста, що цінують тишу і затишок, чисту воду і незайману природу. Тут можна насолоджуватись співом птахів, свіжістю водойм та довгими мандрівками поміж вікових дерев.
Площа парку
алей
алей з нічним освітленням
лавочки
Теренкур