Парк “Кортумова гора”

У 1672 році на горі стояв табір гетьмана Петра Дорошенка та його союзників-турків, які облягали Львів. З кінця ХVІІІ ст. за парком закріпився історичний топонім «Кортумівка». Назва походить від імені губернаторського радника Ернеста Кортума, який мав у цьому місці маєток. Після смерті Кортума ця територія перейшла у власність війська, яке влаштувало на місці Кортумівки стрільницю. Біля південної межі парку упродовж ХІХ ст. поступово розросталася територія Янівського цвинтаря. Проте “Гайок Кортума” продовжував функціонувати як популярне місце відпочинку, прогулянок і пікніків, аж до початку ХХ століття. Деякий час тут була дослідна станція інституту садівництва.
У вересні 1939 року за Кортумову Гору точилися бої між польським військом і вермахтом. 13 вересня війська вермахту зайняли гору, звідки вели обстріл міста до 21 вересня, після чого відступили. Біля північно-західних схилів гори в роки Другої світової війни існував Янівський концтабір, з якого на весь світ розійшлася трагічна легенда про «Танго смерті».
Схили Кортумової гори стрімко піднімаються на півночі та північному сході, з боку вулиці Винниця. На заході, над Татарбунарською, гора має круті урвища. Південний схил плавно йде вгору від Янівського цвинтаря. Південно-східна чверть паркової зони порізана ярами. Вигин вулиці Купчинського, яка проходить через масив парку, виконуючи роль головної алеї, повторює його рисунок. Від неї відгалужуються нерегулярні стежки. Кортумову гору та найвищу точку Львова – Замкову гору відділяє долина річки Полтви; схили гори вкриті лучними травами, а у підніжжі – насадженнями клена, ясена, гіркокаштана.

З вершини Кортумової гори відкривається чудовий краєвид на Замкову гору. Також звідси цікаво спостерігати за територією Львівського стрілецького стенду, на якій відбуваються міжнародні змагання.

Парк Кортумова гора є одним з найбагатших у Львові за рослинним складом. У верхній частині парку, прилеглій до вулиці Єрошенка зростає унікальний віковий тристовбурний екземпляр тополі білої. На більшій частині парку збереглася велика ділянка давнього пралісу, основу якого складають бук лісовий та граб звичайний. У парку зростає чимало типових для Львова дерев – сосна звичайна, модрина європейська, гіркокаштан кінський, робінія несправжня акація, ясен звичайний, вільха чорна, тополя чорна, клени гостролистий, ясенелистий та явір. У нижній частині парку, поблизу від ставка та Меморіалу жертвам Холокоста, є чимало старих багатостовбурних верб. 

Чимало різновидів кущів у парку мають цілющі та декоративні особливості. Це шипшина (собача та волохата), вовчі ягоди звичайні, калина звичайна, бруслина європейська, бузина (червона та чорна). На території парку є кущі з їстівними плодами: ліщина звичайна, малина звичайна, ожина сиза, порічки чорні та червоні.  З трав’янистих рослин найбільшу увагу навесні привертають анемони дібровна та жовтецева, ряст щільний, гадюча цибулька, крокус весняний, жовтяниця черговолиста, копитняк європейський, проліска дволиста та доволі рідкісна для Львова печіночниця благородна (переліска). Влітку та на початку осені найбільше уваги привертають свербіжниця польова, собаче мило лікарське, плакун верболистий, золотушник звичайний, війник наземний. Ці рослини переважають на луках поблизу оглядового майданчика. 

У затіненій частині парку є унікальна стежка, яка прямує до джерел та перетинає великий масив вічнозеленої трав’янистої рослини хвоща зимового. Ця рослина має фантастичний, привабливий вигляд протягом цілого року і є чудовою фотозоною.