Парк Піскові Озера (Алтайські озера)

На початку ХХ ст. тут були розташовані кар’єри з видобутку піску фабрики родини Франців. Після закриття кар’єрів ця територія поступово занепала. Озера утворилися через просочування води на дно піщаної виїмки. При прокладанні доріжок було враховано ландшафт, особливості місцевості, створено містки. Парк користувався чималою популярністю аж до Другої світової війни.

Після війни територія парку була звалищем відходів лампового заводу. До того ж озера використовували ще й для потреб невеликого емалевого заводу, який був неподалік. На початку 1950-х років цю локацію розчистили, озера впорядкували, а навколо створили відпочинкову зону. У радянський період озера називалися Алтайськими. На початку 1990-х років парк був переіменований на Піскові озера.

Територія парку невелика, але затишна і має цікавий рельєф. Площа озер 1.8 га. Навколо озер облаштовані прогулянкові доріжки, встановлені лавки та лежаки. на підвищенні є невеликий круглий майданчик з лавками, де полюбляють сидіти закохані. Основу насаджень парку становлять ясени та клени різних видів, акації, каштани; є акцентні групи ялин  та модрин. Береги озера прикрашають старі верби плакучі. 

Кущі жимолості татарської та бобовника прикрашають паркові алеї від вул. Гординських. 

Саме парку Піскові озера присвячені знамениті рядки пісні “Піккардійської терції”: “Я згадаю прохолодних озер блакить, куди їздив колись старенький трамвай“. Справді, це дуже відома у місті локація для літнього відпочинку коло води. Парк особливо припаде до душі любителям спостерігати за водяними птахами. Їх тут безліч: крижні, качки-мандаринки, водяні курочки, пірникози. Ну а ті, кого більше цікавить флора, обійшовши навколо озер, можуть продовжити пізнавальну прогулянку у ботанічному саді Національного лісотехнічного університету, що розташований поруч.