Парк імені Івана Франка

©Venom4eg CC BY-SA 4.0, Вікісховище

Про парк

Львівський парк ім. І.Франка вважається найстарішим міським парком в Україні. Парк закладений на території міських ланів. Протягом своєї 400-літньої історії парк кілька разів докорінно змінювався в залежності від бажання власників та управителів. Венецієць А.Массарі наприкінці XVI ст. побудував сад на італійський манер, розбивши його на тераси, і відкрив його для містян. 160 років парк пробув в користуванні ордену єзуїтів як фільварок, аж до скасування ордену у 1773 р. – звідси походить історична назва «Єзуїтський сад».

Цісар Йосиф ІІ під час візиту до Львова подарував парк мешканцям міста, проте до кінця ХVIII ст. парк занепав, і в 1799 його здали в оренду І.Гехту, власнику великого казино поруч. Гехт перебудував парк у регулярному французькому стилі. З тих часів у парку залишилася альтанка Ротонда. У 1855 pоці був затверджений новий проект реконструкції цього парку.

Дотепер парк ім. Івана Франка зберігає композицію і план, витримані в пейзажному стилі; вони визначені тогочасним директором міських садів Карлом Бауером. Саме з тих часів у парку залишився будинок садівника. У 1881 році славетний міський садівничий Арнольд Рьорінг оформив партер із художньою вазою посередині та квітниками. Чавунну вазу з барельєфами “Течія людського життя” створив Кароль Цептовський, учень відомого данського скульптора Бертеля Торвальдсена.

В 1919 році Єзуїтський сад перейменували на парк Тадеуша Костюшка, а в 1945 – на парк імені Івана Франка. У 1964 році навпроти головного корпусу Львівського університету в партері парку був встановлений пам’ятник Іванові Франкові, тоді вазу було переміщено на початок головної алеї парку.

Основою деревостану парку є види, посаджені під час реконструкції 1855 та 1890 років. Трапляються вікові особини та групи дуба звичайного (біля 300 років), ясена звичайного (біля 200 років), бука лісового, модрини європейської, які збереглися до наших днів. Алеї парку сформовано, в основному, з місцевих дерев – лип дрібнолистих, кленів-яворів. Особливої уваги заслуговують так звані букетні посадки ясенів та лип – їх декілька на території парку. Однією з візитівок парку є старовікові кущі бузини – один із них оповив стовбур вікової модрини неподалік від будиночку садівника і використовує його в якості живої опори. Окрім того, дендрологічна колекція парку налічує близько двох десятків екзотичних дерев та чагарників. Серед них софора японська, бундук дводомний, бархат амурський, гінкго дволопатеве, ліріодендрон тюльпановий, кілька видів магнолій.

Неподалік центральної алеї, знаходиться альпійська гірка — паркова залагодженна композиція з каменів і рослин, оформлена в японському стилі. Заглиблені в ґрунт кам’яні тераси, оточені туями, хостами та чагарниками, стали улюбленим місцем для фотосесій.

По всьому парку тішать око ошатні клумби. Окрасою партерної частини є клумба, спроєктована ще Арнольдом Рерингом і відновлена кілька років тому. На ній можна побачити астильби, волотисті гортензії, юку, сланкий кизильник та вейгелу – всі вони квітнуть у різний час. По контуру клумби щороку висаджують бордюр з однорічних рослин, які квітнуть ціле літо. Багате квіткове оформлення має також вхідна група парку – тут у різний час квітнуть гортензії, очиток видний, веронікаструм. Клумбу навколо чавунної вази прикрашають хоста, спірея японська та однорічні квіти, а у саму вазу кожного літа садять агави, які зимують в теплицях.

Навесні по всьому парку розквітають численні первоцвіти – крокуси, підсніжники, хіонодокса, і, звичайно ж, голандські сортові тюльпани.

Зараз пейзажний міський парк є популярним місцем відпочинку для львів’ян і гостей міста. Студенти та викладачі прилеглих вишів часто проводять там свої зібрання і навіть лекції. Алеї парку і Ротонда є відомими локаціями для фотосетів, а зелені галявини ваблять до себе любителів йоги. А любителям спостерігати за природою припаде до вподоби тутешня фауна – білки, а також численні види птахів.